Правильна стійка гірськолижника

Стійка гірськолижника – це ваш спосіб стояти на лижах. Гірськолижні інструктори мають звичку або постійно повторювати про стійку, або розповісти й забути про неї. Стійка – це основа техніки катання, однак багато хто вважає її або панацеєю від всіх лих, або чимось настільки простим, що не вимагає вдосконалювання. Жоден підхід не є точним повною мірою.

Правильна стійка гірськолижника слугує для утримання рівноваги. Це не просто можливість балансувати на одній нозі або, вміння вправно приземлитися після стрибка. Рівноважна стійка лижника – постійно мінлива позиція. Коли ви спускаєтеся на лижах – ковзаєте, змінюєте напрямок руху, розмір і форму повороту, – ви повинні постійно невловимо міняти стійку для збереження рівноваги.

Що таке правильна стійка? Почнемо з того, що не є правильною стійкою. Правильна стійка не є надуманою. модною або неефективною, і тому її не надто складно зберігати. Проблема в тому, що з роками погляди на стійку розвивалися – окремі лижники вносили щось своє, або нове спорядження вимагало певних змін.

Поняття правильної стійки продовжує розвиватися. Сьогодні стійка прагне до спрощення, визначається винятково функціями. Функціональна стійка дає вам силу й енергетичну ефективність.

Правильна стійка гірськолижника

Гонщики, інструктори й експерти знайшли просту відповідь на багато питань: Висока – от ключове слово. Висока стійка забезпечує три моменти:

По-перше, висока стійка зменшує м’язову утому, що виникає через низьку, захисну стійку. Якщо вам доводилося робити вправи, у яких ви сідаєте спиною до стіни так, начебто під вами стілець, ви знаєте, що дуже швидко ваші м’язи стегна починають молити про пощаду. Більшість лижників вважають причиною болю те, що вони занадто мало катаються й перебувають не у формі. Однак, крім невеликої втоми, біль у м’язах – в основному результат прийняття занадто низької стійки. Підніміться!

Крім зменшення м’язового стомлення ви одержуєте силу, надаючи вашому кістяку подовжену форму стійки. Інструктори називають таку позицію “скласти свої кості в стопку” (having your bones stacked up). У такому положенні основна підтримка всіх рухів здійснюється кістьми, а не м’язами, які просто не вміють втомлюватися. У такий спосіб ми збільшуємо силу й зменшуємо втому. По тій же причині ми стоїмо не на дуже зігнутих, а на майже прямих ногах, коли не займаємося спортом: висока стійка лише злегка відрізняється від того, до чого ми звикли в повсякденному житті.

І нарешті, прийнявши високу стійку, ви приводите тіло в положення “завжди готовий”, розслабивши м’язи й злегка зігнувши ноги. Таке положення передбачає швидку м’язову реакцію й максимальний діапазон рухів. Навпаки, низька стійка навантажує м’язи ніг, заважаючи швидкості й силі, і зменшує амплітуду рухів лижника, необхідну для амортизації на змінному рельєфі.

От від чого не залежить “крутість” вашого катання, так це від того, наскільки широко ви ведете лижі. Відстань між лижами скоріше результат вашої анатомії. Між коліньми й черевиками завжди повинен бути невеликий простір – достатній для незалежної роботи ніг, але не утрудняйте контроль над обома лижами. Безсумнівно гарний вибір відстані – “на волосок менше ширини плечей”. Ви можете міняти ширину ведення лиж, поліпшуючи роботу ніг на змінному рельєфі. Ми ще повернемося до цього нижче.

Одним з великих стрибків у розвитку гірськолижної техніки є ідея центрування стійки в поздовжньому напрямку. На лижах старої конструкції було необхідно направити коліна вперед, щоб надавити на носки лиж і почати поворот. Сучасні лижі спроектовані так, щоб спростити поворот, і тепер немає ніякої необхідності вбивати свої гомілки в язички черевиків.

У центральній стійці вам також не доводиться опиратися на задники черевиків для підтримки стійкості. Теоретично ви повинні вміти кататися в тенісних туфлях, вставлених у кріплення лиж (тільки не пробуйте зробити це!), забравши передню й задню частини черевиків. Експерти рідко використовують черевики (тільки для невеликого регулювання тиску на сніг). Коли ви стоїте на стопі, а не опираєтеся на передню або задню частини черевика, ви розподіляєте тиск на всю довжину лижі. Приймаючи таку стійку, ви використовуєте конструкцію лиж цілком, а не тільки їхні носки або задники.

Багато інструкторів приділяють велику увагу положенню рук, не звертаючи увагу на більш важливі аспекти рівноваги й стійки. Звичайно, положення рук і кистей важливо. Порада тут проста – тримаєте їх перед собою. Більшість інструкторів наполягають на тому, щоб ваші руки перебували перед вашим тілом (іноді говорять, що кисті повинні бути попереду черевиків). Цю вимогу досить легко пояснити. По-перше, розсунувши руки убік від тіла, ви полегшуєте роботу палиць. Крім того, переднє положення рук також не дозволить вам набути деяких поганих звичок.

Очевидно найбільша кількість проблем для лижників виникає через нахил назад. Ви можете відхилятися назад з багатьох причин – страх, недостатньо затягнуті черевики, слабкі м’язи (це звичайно змушує опиратися на свої черевики), нарешті просто тому, що не знаєте іншого положення. Експерти постійно боряться з відхиленнями назад. Ви можете почути, як гонщик або могуліст говорять: “Я сів назад” – це означає, що вони програли. Тримаючи руки спереду, ви змушуєте й тіло перебувати спереду. Це не закон фізики, а просто прийом, що зазвичай допомагає.

Стійка гірськолижника – динамічний елемент катання. Лижники постійно змінюють стійку, щоб пристосуватися до поворотів, швидкості й стану снігу. Функціональна стійка, яку ми обговорили – найбільш ефективна, коли ви розумієте, що це нейтральна позиція, куди можна повернутися після зникнення сил, що змусили вас змінити стійку. Прагніть до збереження функціональної стійки, і завжди повертайтеся до неї так швидко, як тільки можливо. Але памятайте, що стійка активна, а не статична.

Відчуйте: Висока, збалансована, ефективна стійка

Тиск, який здійснюється вашими ступнями, зосереджено в центрі зводу стопи. Тиск трохи зміщений убік подушечок пальців. Якщо ви відчуваєте тиск на п’яту, гомілку, ікри – ваше поздовжнє положення не центроване.

Все тіло злегка зігнуте. Хоча ваша стійка – висока, ноги не перебувають у затиснутому, прямому положенні. Один з способів досягти злегка зігнутої стійки – проїхати в прямій стійці по схилу, призначеному для новачків, і м’яко підстрибнути. Такий легкий стрибок (не відривайтеся від землі) подовжить вашу стійку й забезпечить атлетичне, зігнуте положення. Потренуйтесь у таких стрибках, зберігаючи центрований розподіл тиску стіп усередині черевиків.

Подивіться: Функціональна стійка

Гляньте на свою тінь у той момент, коли сонце перебуває у вас прямо за спиною. Подивіться, є чи простір між вашими ногами, черевиками й нижньою частиною стегон. Постарайтеся розігнутися так, щоб цей простір з’явився (низька стійка змушує тримати ноги дуже вузько).

Периферійним зором ви повинні бачити кисті своїх рук по сторонах і трохи спереду. Якщо ваших рук не видно – виходить, вони опущені до стегон, і можливо, що ви відхилилися назад.

Вправи

Ще декілька вправ, які допоможуть вам досягти функціональної стійки.

Дослідження меж

Виконуйте повороти на зручній для вас швидкості. Зробіть декілька поворотів, приймаючи різні крайні положення: нахиліться вперед та назад, наскільки можливо, максимально розпряміть й скоротіть вашу стійку, прийміть максимально напружене або розслаблене положення, і т.д. Така вправа “на перебільшення” дозволить визначити золоту середину – свою оптимальну стійку. Ви відчуєте, що функціональна стійка допомагає позбутися незручностей й стомлення, що виникають через ці крайності.

Катання без палиць

Якщо вам складно кататися без палиць, краще не робити цю вправу – проблеми, які виникають при цьому переважать можливу користь. Катання без палиць, однак, може бути чудовою вправою для поліпшення стійки й рівноваги – просто тому, що ви відчуєте себе ненормально, що у свою чергу змусить зосередитися на тих змінах стійки, які підвищать її ефективність. Спробуйте виконати вправи цього розділу із палицями й без палиць.

Катання в незатягнутих черевиках

Ця вправа потенційно небезпечна, тому будьте обережні. Послабте верхні кліпси й ремінь ваших черевиків, залишивши нижні кліпси міцно затягнутими. Це зменшить підтримку черевиками в поздовжньому напрямку, але поліпшить керування лижами за допомогою стопів. Зробіть кілька поворотів різного радіуса на гладкій, м’якій поверхні. Відчуйте, як ви використовуєте для керування лижею рухи стоп, а не тиск на черевик гомілкою або ікрою. Відчуйте ваше поздовжнє положення й прийміть високу стійку. Швидше за все тепер ваша стійка досить добре центрована.

Високі повороти в плузі

Повороти в плузі носять клеймо вправи “для чайників”, використовуваної тільки початківцями й інструкторами. Але все-таки плуг – чудова вправа. Вона дозволяє зосередитися на конкретному елементі або русі, у той час як ваша швидкість і напрямок контролюються плугом. Виконуйте повороти в плузі на гладкій поверхні, зосередившись на високій і центральній стійці.

Типові помилки в стійці

Використання функціональної стійки може стати найбільшим досягненням для деяких лижників. Особливості нашої анатомії й спорядження визначають, наскільки легко можна використати таку стійку.

Вивернуті усередину або назовні коліна можуть породити проблеми, пов’язані із шириною стійки. Більшу роль відіграє ступінь нахилу халяви черевиків уперед. (Ці фактори обговорюються в главах, присвячених черевикам і настроюванням).

Однак далеко не всі проблеми, пов’язані зі стійкою, виникають через форми тіла або настроєння спорядження. Погана стійка – найчастіше результат неефективних рухів у поворотах. Наприклад, якщо лижник занадто рано починає або закінчує поворот, він може в результаті прийняти неефективну стійку. Його стійка може бути занадто низкою, відхиленою назад, занадто вигнутою в талії. Цей лижник навчився не найефективнішого способу стояти на лижах, і йому не завадило б зайнятися своєю стійкою. Однак можливо, що йому варто спочатку попрацювати над іншими засобами з арсеналу гірськолижника.

Останній фактор, що впливає на стійку, – це страх. Якщо ви боїтеся впасти, спускаєтеся занадто швидко або губите контроль, страх може вибити вас із функціональної стійки. Лижники мають звичай нахилятися до схилу, коли вони налякані й намагаються уникнути цієї безбережної невідомості внизу. Як ви довідаєтеся далі, нахил до схилу породжує проблеми для будь-якого лижника.

Якщо страх впливає на вашу стійку, варто піти зі схилу, який потребує занадто великих зусиль й кататися по менш страшному рельєфу, де ви зможете робити більш ефективні рухи й освоїти більш функціональну стійку.

Post Comment