Психологічні секрети для гірськолижних інструкторів

Секрет 1. Будь-яка людина, і в тому числі й гірськолижник, сприймає світ за допомогою вух, очей і тілесних відчутів. Відповідно до цього виділяють три основні сигнальні системи: візуальну, аудіальну й кінестетичну (відчуття). І хоча в кожної людини є всі три сигнальних системи, але розвинені вони по-різному. У когось краще розвинена аудіальна система, у когось кінестетична, у когось візуальна. Трапляється, що добре працюють відразу дві системи, три – дуже рідко. Від переважаючої системи всіх людей умовно ділять на кінестетиків, візуалів і аудіалів.

Візуали: в основному сприймають інформацію через зір. Можна сказати, що прислів’я: “Краще один раз побачити, ніж сто разів почути”, прямо відносіться до них. У інформації для візуалів, насамперед, важливий зоровий образ, його яскравість і барвистість. Наприклад, згадуючи який-небудь випадок, швидше за все, спочатку побачать малюнок, якось пов’язаний зі згадуваною ситуацією, а вже потім у пам’яті виникнуть інші відчуття, слова й звуки. Якщо ви хочете, щоб ваш учень краще засвоїв ваші рекомендації з техніки катання на гірських лижах, спробуйте передати ваші знання за допомога образів. Наприклад, пояснюючи основну стійку гірськолижника, вирази: “Руки перебувають у положенні тачки”, можна трошки видозмінити так: “Уявіть, що в руках ви везете тачку з різнобарвними льодяниками (або кулями, або іграшками, і т.д.)”. Взагалі в розмові з візуалом варто частіше вживати вираз типу: “уяви собі:” “виглядає так, наче”, “схоже на”. І звичайно саме для візуалів ваша демонстрація техніки катання найважливіша.

Психологічні секрети для гірськолижних інструкторів

Аудіали: Аудіали, як ви, напевно, вже здогадалися, пізнають світ через слух. Тобто їм, важливий звуковий ряд інформації, те, як вимовляються слова, чи чітка артикуляція того, хто говорить, який тембр голосу (Хоча це звичайно важливо й для візуалів і кінестетиків теж.) Ви й самі, напевно, не раз зауважували, як втомливо слухати лектора, що монотонно бубонної собі під ніс. Якщо ж при цьому його мова перевантажена якимись спеціфічними малознайомими термінами, то ваша увага, швидше за все, дуже швидко перемкнеться на який-небудь цікавіший вам предмет. Нема що говорити, що для аудіалів такий лектор найбільш протипоказаний. Пояснюючи щось, аудіалам найкраще просити “послухати” вас; “послухати лижі під своїми ногами”; “послухати сніг”. Так смороду скоріше вас зрозуміють.

Кінестетики: Що ж стосується кінестетиків, то їм потрібні, насамперед, відчуття, відчуття тіла, у будь-якому вигляді. До речі із трьох груп, про які йде мова, саме кінестетики люблять більше всіх рухатися, адже за допомога рухів одержують нові відчуття. Вони найбільш непосидючі й люблять рухліві ігри, відчуття швидкості й ритму. Якщо вам довелося навчати кінестетика, то, насамперед, просіть його “відчути”: “відчути рух”, “відчуті свої лижі”, “відчути ритм рухів”, “відчути, як тиснути на Черевик” і т.д..

Під час зайнять. Під час занять, розбиратися, хто перебуває перед вами – аудіал, візуал або кінестетик, звичайно нема коли, особливо якщо ви займаєтесь з групою. Тому було б краще, якби у вашій мові зустрічалися дієслова (або вирази) звернені й до слуху, і до зору, і до відчуттів людини. Тобто було б добре попросити своїх учнів і “послухати”, і “побачити”, і “відчути” те, що ви пояснюєте. І давати завдання, що задіюють всі сигнальні системи організму.

Приклад:
Завдання для візуалів – уявіть собі, що ви їсте як Бенжамін Райх або як Коля Веселовський: уявіть, що ваші лижі ріжуть рівну чисту дугу, а тепер спробуйте проїхати по тій дузі, що ви собі подумки намалювали.
Завдання на слух – почути різницю у звуці різаного ковзаня й звуку прослизання лиж у бік: з закритими очима вгадати(почути), які саме робить інший гірськолижник на схилі.
Завдання на відчуття – проїхати, звертаючи увагу на те, як змінюється відчуття тиску ноги на лижу в повороті. Проїхати, відчуваючи ступнями нерівності схилу. Нехай порахують у буквальному значенні бугри. На безпечній ділянці схилу попросіть вашого учня проїхати трохи із закритими очима. Це також змушує прислухатися до своїх відчуттів.

Секрет 2. Трохи про вираз “ти повинен”. Прохання або порада трохи приємніша наказу. Я маю на увазі, що не вартує, звертаючись до учня, увесь час використати в мові тільки модальність повинності. Відоме всім з дитинства формулювання: “Ти (Ви) повинен робити так:” звичніше, але все – таки людина швидше почує вашу вимогу, якщо вона буде сформульована в більш м’якому тоні. Замість неприємного дієслова “повинен”, можна використати м’яко: “спробуй зробити так”, або “ти можеш зробити так “, що не викликає в людині внутрішнього опору типу: “Я нікому нічого не повинен!”. Адже ви ж самі зацікавлені, щоб ваш учень займався на ваших заняттях безпосередньо гірськими лижами, а не боровся із самим собою, зі своєю злістю й роздратуванням.

Секрет 3. Про використання гірськолижних термінів. Будучи новачком з гірських лиж, і, потрапивши перший раз у гірськолижну школу, я зіштовхнулася з великою кількістю незнайомих для мене термінів. (Стійка косого спуску, плуг, кутове положення і т.д:) Пройшло досить багато часу перш ніж я почав розуміти, що кожний з них означає. Тобто я бачив, що показує інструктор, але слів його зрозуміти не міг, тому що в них було дуже багато незнайомих термінів. Навчання було б простіше, якби інструктор, особливо першу годину, показуючи рух, говорив би: “Я роблю так” і показував би, не використовуючи, якихось термінів і визначень. І тільки по закінченні, декількох годин, коли ваші учні вже звикнуть, наприклад, ставити лижі в положення плуга, ви можете назвати, дати визначення цієї вправи: “Цей технічний елемент називається плуг”. Це пов’язане з тим, що процес сприйняття нової інформації в людини розділеній, тобто він сприймає окремо зорову інформацію, дотикальну (тактильну) і інформацію словесну, пов’язану зі сприйняттям, усвідомленням нових термінів. Тіло трохи легше запам’ятовує нову інформацію, новий рух, нові відчуття, Ніж нове слово. І мозок людини винен проробити певну роботу перш, ніж звуковий ряд слова з’єднатися зі змістом даного слова, з його значенням. Органи почуттів людини – зір, слух, тілесні відчуття, смак, запах, відчуття рівноваги й т.д. належать до першої сигнальної системи, що є й у людини й у тварин. А мова й слова належать до другої сигнальної системи, що виникла пізніше.

Приклад: Дитина багато разів зіштовхується з поняттям “молоко”, вона знає, де воно перебуває, як воно пахне і який у нього смак. Але запам’ятати слово “молоко” і з’єднати його з тими відчуттями, які в нього є із приводу слова «молоко» дитина може далеко не відразу. Не забувайте, будь ласка, що ваші учні теж із трудом засвоюють поняття, які не знайомі ще їхньому тілу. Їхнє тіло ще не знає “стійку косого спуску” або правильного “кутового положення”, і тому ці терміни ще не зрозумілі. Тільки нагромадивши певний тілесний досвід, людина, буде готова засвоїти нові для неї гірськолижні терміни.

Секрет 4. Про волю вибору: Дуже було б приємно для учня, якби інструктор надавав би йому волю вибору схилу, вправи, швидкості: Коли є із чого вибирати, і людина вибирає це сама, вона з більшім задоволенням вчитися. Учень досягає кращих результатів, тому що відчуває свою волю й свою відповідальність за процес навчання. Намагайтеся надати, при наявності такої можливості, вибір схилу або вправи самому учневі. Звичайно, ви пропонуєте вашому учневі саме ті схилили, які відповідають його рівню підготовки й техніки, але головне, щоб він сам міг вібрати один з декількох запропонованих варіантів.

Post Comment