Зародження і розвиток сноубординга. Сноубординг зародився в 1960-х. Відомі згадки про експерименти з дошками, що віддалено нагадують сноуборд, початки минулого століття.
Засновником сучасного сноубординга вважається американець Шерман Поппен. Серфінгіст із стажем, Поппен придумав нову розвагу: з’єднав разом дві гірські лижі і прикріпив до передньої частини мотузок, що дозволяв управляти снарядом. Свій винахід він назвав «снерф» (англ. snurf – від snow і surf). З часом було налагоджено промислове виробництво снерфов. (На дні їх були ті, що направляють, як на гірських лижах; ще одна принципова відмінність снерфа від сучасного сноуборду – відсутність кріплень.) В кінці 60-х почали проводитися змагання.
На початку 1970-х з’являється дошка, більш схожа на сучасний сноуборд. У 70-80-і роки Джейк (Карпентер) Бертон, Чак Барфут, Том Симс і ін. внесли до її конструкції немало принципових удосконалень. Наприклад, з’явилося високе кріплення п’яти, металева окантовка дошки, закруглений задник і так далі Вже в кінці 70-х було зареєстровано декілька торгових сноуборд-марок, включаючи «Бертон» і «Симс», з’явилася перша телереклама, по сюжету пов’язана з сноубордом.
На початку 80-х пройшли перші змагання на сноубордах. У свій час в них нарівні брали участь снерфери і сноубордисти. (Поява самого терміну «сноуборд» пов’язано зовсім не з його конструкційними відмінностями від попередника, а з тим, що назва «снерф» була запатентована Поппеном).
В середині 80-х сноуборд-бум досяг апогею. Якщо раніше адміністрація більшості гірськолижних курортів фактично забороняла сноубордистам доступ до своїх трас (за однією з версій, саме ці заборони привели до появи фрірайда: «відлучені» від трас райдери почали кататися прямо по сніжній цілині), то тепер на деяких з них почали відкривати курси для охочих освоїти катання на дошці. Виходить перше спеціалізоване видання, присвячене сноубордингу, і перша друкарська допомога. Проходять перші змагання в Європі. А в 1988 розігрується перший Кубок світу (у Європі і США).
Помітно позначилося на подальшому розвитку сноубординга і зростанні його популярності використання систем штучного «оснеженія» і спеціальної техніки для створення сніжних жолобів і ін. фігур.
ІСФ або ФІС? Ще в початку 70-х в США виникла професійна федерація сноубординга, що регулярно проводила змагання. У історії сноубординга було декілька подібних організацій. Після того, як чергова асоціація сноубордистів-професіоналів припинила в 1990 своє існування, створюється Міжнародна федерація сноубордингу (ІСФ), до якої спочатку увійшли 120 спортсменів з 5 країн. У січні 1993 вона проводить «свій» перший чемпіонат світу. ІСФ розробила як таку схему змагань по сноубордингу і відповідних стандартах виступу.
До чималого здивування прихильників ІСФ, в середині 90-х МОКНУВ як офіційний керівний орган сноубордингом визнав Міжнародну федерацію лижного спорту (ФІС). (Приблизно в цей же час сноубординг був включений в офіційну програму Олімпійських ігор). У 1994-1995 розігрується перший Кубок світу під егідою Федерації, а в 1996 ФІС проводить в Австрії «свій» перший чемпіонат світу по сноубордингу.
Ряд провідних сноубордистів світу, – таких, як легендарний норвезький райдер Терье Хааконсен, – на знак протесту відмовилися від участі в Олімпіаді-98. Парадоксальна ситуація склалася і на змаганнях по сноубордингу на Іграх в Солт Лейк Ситі. Багато профі, не маючи ніякого відношення до «постійних» національних збірних, проте, легко пройшли передолімпійську кваліфікацію, випередивши помітно поступливих їм в класі «збірок», – і, таким чином, представляли свої країни на Олімпіаді.
Сноубординг – сама «молодша» серед ФІС 11, що займаються, надзвичайно різноманітних лижних дисциплін. Зі всіх видів, що існують на сьогодні, сноубординга ФІС культивує лише шість: слалом-гігант, паралельний слалом («звичайний» і гігантський), хафпайп, біг-ейр і сноубордкросс. У правилах змагань, що проводяться під егідою ФІС і ІСФ, існують певні розбіжності.
Влітку 2002 ІСФ не витримала конкуренції і припинила свою діяльність. Але вже через півтора місяці на спеціальній зустрічі в Мюнхені представників професійного сноубординга майже 20 країн (включаючи Росію) була установлена Усесвітня федерація сноубординга (англ. WSF). За заявою засновників WSF, ФІС в недостатній мірі представляє інтереси сноубордистів-професіоналів і мало робить для розвитку сноубординга як спортивної дисципліни. Проте, WSF не прагне до конфронтації з ФІС, а навпроти, налаштована на співпрацю.
Сноубординг на Олімпійських іграх. У 1998 відбувся олімпійський дебют сноубординга – в слаломі-гігантові і фрістайлі (серед чоловіків і жінок). Першими олімпійськими чемпіонами по сноубордингу стали: Ніколь Тост (Німеччина) і Джанні Симмен (Швейцарія) – в хафпайпе, а в слаломі – сама титулована зі всіх сноубордісток миру Карин Рубай (Франція) і Рос Ребальяті (Канада).
Олімпійський дебют сноубординга був затьмарений двома скандалами. Представники МОКНУВ запросили на змагання лише п’ять команд – на власний вибір. Більше 20 країн-учасниць (у їх числі і Росія), що бажали виступити на Іграх, дістали відмову. А аналіз крові, узятий у Ребальяті після перемоги, показав наявність слідів марихуани: проте, медаль чемпіонові залишили, – на тій підставі, що він став жертвою «пасивного куріння» на вечірці.
У 2002 на Іграх в Солт-лейк-ситі перемогу святкували американці Росс Пауерс і Келлі Кларк (хафпайп), а також швейцарець Пилип Шох і француженка Ізабель Блан (гігантський слалом). (Срібну медаль в жіночому слаломі завоювала Рубай.) Не обійшлося без скандалу і на цих Іграх. Перш за все, багато фахівців відзначали низький рівень суддівства.
Сноубординг сьогодні. На початок XXI століття у себе на батьківщині, в США, сноубординг був самим швидкорослим серед всіх видів спорту: число регулярне що займаються їм склало до того моменту більше 7 мільйонів чоловік і продовжувало неухильно рости. А у всьому світі сноубордисти, за деякими даними, складають чверть від загального числа тих, що займаються різними зимовими видами спорту.
З розвитком сноубординга кардинально змінилося уявлення не тільки про гірськолижний спорт (лижі традиційно вважалися хобі вибраними – і, як правило, віковий – публіки, в той час, як сноубординг – спорт демократичніший і переважно молодіжний), але і про активний зимовий відпочинок взагалі. В даний час в сноуборд-індустрії діє більше 300 фірм (біля третини всіх сноубордов проводить компанія Бертона). На багатьох гірськолижних курортах відкриті сноуборд-парки (з хафпайпамі, трамплінами і ін.).
Найбільший розвиток сноубординг отримав в США і Канаді, а також в Німеччині, Австрії, Франції, Швейцарії і скандінавських державах. У деяких країнах (Швейцарія, Австрія і ін.) заняття по сноубордингу включені в шкільну програму по фізподоготовке.
Чемпіонат світу за версією ФІС проводиться раз на 2 роки, а багатоетапний Кубок світу – щорічно. Сноубординг входить в програму Зимових Екстремальних ігор (X-games), що вперше пройшли в 1997. Як і раніше дуже престижний відкритий чемпіонат США по сноубордингу (розиграш першості 2002 став вже 20-м по рахунку). Щорічно в різних країнах влаштовуються численні «спонсорські» змагання: загальні і в окремих видах. Набирає силу нова про-серія «Ticket to Ride».
